Під час навчання у технікумі та інституті на факультеті декоративно ужиткового мистецтва особливу увагу звичайно було віддано народним ремеслам. Прищеплювалась повага та шана до так званого «наївного мистецтва». Але крім курсу традиційної ліпки, гончарства, розпису ми знайомились з творами, мистецтвом, історією інших світових культур. Крім обов’язкового порівняння, ми студенти мимоволі пропускали через себе пласти культур інших народів. Найбільш це стосувалось наївного мистецтва, корінних неспотворених впливом «прогресивних сучасних цивілізацій» і тому чистих в своєму неповторному унікальному способі життя і мистецтві народах. Любов до деяких культур у мене залишилась на все життя і творчість цих народів, націй наклала відбиток вже на мою творчість та сформувала мій світогляд.
У Михайла Дмитровича Головка, мого вчителя, була потужна бібліотека світового мистецтва і вдома і в майстерні, яка надавала нам змогу вільно користуватись раритетними збірками. Знайомлячи нас з цими надбаннями світового мистецтва, він вчив нас не закриватися в своєму вузькопрофесійному, маленькому світі кераміки, а дивитись та сміливо стилізувати, а також запозичувати прийоми інших технік і культур. Саме так мав би формуватися авторський неповторний стиль художньої кераміки. Ще одна з багатьох важливих речей, яку нам сказав вчитель – це про поєднання матеріалу глини з іншими матеріалами: металом, деревом, тканиною, ти м більше, що камінь це взагалі споріднений матеріал. Вже потім, з часом я побачив, що глина гармонійно співіснує з геть усіма природними матеріалами: склом, соломою, травами. Мова звісно не йде про ненависні мені штучні замінники – пластики, полімери, гуму… Взагалі урбанізоване сучасне залізобетонне асфальтне середовище і на мене, і на мою творчість впливає гнітюче і точно не надихає (власна думка). Михайло Дмитрович був абсолютно правий, він розширив кругозір, дав можливість

ширше дивитись на власну творчість і ми студенти звертали увагу на оточуюче нас середовище, шукали форми, лінії, елементи орнаменту і пластику. Основним джерелом свіжих ідей і мотивів звичайно була сама природа, а майстри можуть тільки фіксувати в своїх роботах фрагмент її неповторної краси. Так ми вчились і створювали часом незграбні і наївні роботи.З часом, коли я повернувся до аналізу культур інших народів, я зрозумів, що ті майстри невід’ємно співіснували з природою, створювали безумовно унікальні речі і матеріал або його поєднання з іншими матеріалами було неважливе, головне вираження думки, щирість ідеї майстра. Звичайно стилістику і напрямок творчості диктував матеріал, якого було або вдосталь і він був найбільш зручний в обробці. Тому, коли я знайомився з творами інших культур я намагався стилізувати їх під кераміку, створити в глині те, що припало мені до смаку, але головне що мене вражало це, як і по різному стилізували роботи майстри різних епох і континентів.
Дерев’яні, різьблені фігурки людей або маски майстрів африканських племен захоплювали мене своїм мінімалізмом в анатомії з максимальною образністю і емоційністю, а додавання фарби і декорування рослинами і тканинами підкреслювало яскравий характер роботи. Аборигени Австралії захопили мене різноманітними, розфарбованими фігурами людей вирізаних з сухих дерев, форма дерева не мінялася і дерево не зрізалось, тому з часом сухий ліс перетворювався на «ліс» химерних людських фігур з власною «природною» пластикою, динамікою. Вони ж майстерно створювали піктографічно-орнаментальні композиції на піску. Підтекст, унікальність, тимчасовість цих картин на піску відома мабуть тільки їм. Наскальні розписи – обличчя, фігури сцени з життя і побуту цих людей, невимушеність в стилізаціях, простота, щирість в створеннях своїх творів – вічний приклад і натхнення для художника.

Вплинуло на мене і мистецтво корінних народів Північної Америки – індіанців. Дерев’яні обрядові, сакральні, тотемні стовпи – «Птахи грому» племен півночі – хайда, тлінкітів, квакіутлів. Ярусний принцип розташування частин композиції з міфічних істот і дивних фігур врізаний з цілого дерев’яного стовпа. Такі елементи оберігових істот прикрашають і оселю, вони також вписані в фасади домів цих народів. Їх роботи яскраво розмальовані і безумовно декоративність цих робіт унікальна. Я вже намагався створити подібні роботи в глині і до цієї теми повернусь обов’язково. Вона для мене відкрита і справа тільки в часі. Фантастичні образи живих істот в кераміці мексиканських майстрів. Унікальний, пишно орнаментований, лощений, чорнодимлений посуд (чим не наша Гаварецька кераміка) культури – «пуєбло», індіанців племен Хопі, Піма, Папаго. Чисте народне мистецтво не спотворене часом або ворожим впливом. Я радий, що на перешкоді білим ентузіастам стає сама природа – клімат і відстань. Вражають мене і ритуальні полінезійські човни різьблені і орнаментовані – вдале поєднання функціональності і декоративності. Арабські орнаменти, ткацтво, чеканний посуд, азіатські кам’яні скульптури левів, драконів, людей чи богів, польські «витинанки», «бусинська» - болгарська барокова майоліка, глиняні мадярські фігурки людей – Маргіт Ковач. Мистецтво безлічі людей, епох, країн вплинуло на моє життя, сформувало моє відношення до мистецтва. Безліч деталей, елементів предметів мистецтва формували і виховували мій шлях у творчості. Багато чого я не зможу ні взнати, ні повторити, ні побачити, але любов до ремесел, мистецтва залишиться завжди зі мною і кордони, відстань і час тут не мають ні сили, ні впливу. Це я вже знаю точно. Мистецтво і творчість одне на все людство і вічне і час тут не власний.

© Використання матеріалів сайту лише з дозволу автора та обовязковим посиланням на джерело