«Мене дивує, як в такої маленької жінки,може взятись така потужна енергія і сила на створення таких картин. Краса і образність її мальованих звірів вражає…»
П. Пікассо (про М. К. Примаченко, художник дізнався, що майстриня малює не виходячи з дому, а багатьох реально існуючих звірів, художниця ніколи не бачила..)

Перед тим як навчатися кераміці я активно займався у художній школі – розписом, пізніше, після її закінчення продовжував малювати, придумував та створював власні стилізації на папері, картоні, дошках. В розписі як і в інших видах декоративного мистецтва важлива стилізація, декоративний підхід. І саме в зображеннях на площині видно наскільки важливо накопичувати елементи, декоративні прийоми. Тут справа не тільки у вчителі, який крім звичайно натхнення навчає техніці й стилю, а у спогляданні за природою і стилізувавши навколишнє середовище створити власну композицію. Прикладами повинні слугувати ще твори майстрів-класиків жанру, таких як: Тетяна Пата, Параска Хома, Марія Примаченко, Марфа Тимченко, Катерина Білокур та інші представники декоративного розпису України. Відвідання музеїв де зберігаються їх твори суттєва допомога в формуванні смаку, підходу до стилізацій рослин і тварин, кольорової гами і композиції.
Починається все з квітів, рослин та їх елементів. Художник намагається вловити автентичність квітки і декоративно зобразити її, вгадати і колір і образ так само і з листям, його формою характером. Далі вже образи живих істот, а потім людей. Набравши певний набір прийомів можна починати створювати власні композиції і далі лише шліфувати свій стиль, додавати нові елементи, дивитись, вчитись і працювати.
Найпоширенішим у школі був «петриківський розпис». Я не претендую на автентичного майстра розпису з села Петриківка, але можливість навчитись

подібним прийомам розпису: «перехідному мазку», вправним володінням «котячим пензлем», легким неперервним лініям і хвилькам, краплям тощо була тільки подібного до цього стилю розпису. Цей декоративний підхід – грамотно, технічно висловити на папері свою фантазію, суттєво полегшив мені задачу при наступному навчанні та перелаштуванні на інший, об’ємний вид декоративного мистецтва – кераміку та розпису по глині.
Я вдячний своїм викладачам: Наталі Леонідівні і її сестрі Ларисі Леонідівні за навчання розпису і крім техніки, смаку, відчуття кольору та матеріалу вони навчили мене дивитись на природу, мистецтво, життя під іншим кутом зору – оком художника декоративно-ужиткового мистецтва. По закінченні трирічного навчання у художній школі і вже працюючи в кераміці я не забуваю і не кидаю зайняття розписом, виконую замовлення на розписні дошки, посуд, розписую інтер’єри. Іноді малюю для душі і дарую друзям. Я залишаю іншим сперечатись в автентичності, «чистоті» того чи іншого стилю розпису. Головне, що я вже вмію і люблю стилізувати і малювати природу, а робота з глиняними фарбами – ангобами наклало свій відбиток на розпис і спосіб зображення, що мені зручніше не займатися самоідентифікацією в малярстві, а створювати більше якісних мальованих сюжетів, композицій, а головне образів, як цілком реальних: класичних півників, птахів, звірів, так і казкових, фантастичних: диво-риб, пегасів, грифонів і інших відомо-невідомих істот. Це цікаво повірте.

© Використання матеріалів сайту лише з дозволу автора та обовязковим посиланням на джерело