«Вкриті зображеннями і орнаментами глиняні тарелі і миски несуть в собі приховану інформацію і таємний, сакральний сенс. В своїх роботах я приховувати нічого не буду – я вам малюю сцени з життя і трішечки казки, щоб ви посміхнулись, а сенс кожен собі знайде свій і орнамент і символ, вони там є».
Автор
З часу освоєння «петриківського розпису» в художній школі, настав час для навчання розпису по глині в технікумі. Розпис ангобами – це розпис кольоровими глинами. Мій викладач по розпису – Тетяна Іванівна Музиченко одразу сказала мені, що папір і глина це різні речі і наказала забути що я вмію малювати на папері у певний стилі і переходити в іншу площину декоративного розпису – глину. Тут зовсім інші закони, інші технічні прийоми, необхідно враховувати об’єм виробу!
Забути, як я вже казав (сторінка розпис по дереву) не забув, а переключатися між своїми підходами довелось і це було, як показав час, дуже корисно.
Першим відкриттям було те, що замість фарб використовуються кольорові глини заправлені у гумові «груші” – натискаєш і глина витікає з отвору. Водячи рукою по поверхні виробу отримуєш бажаний елемент: крапку, хвильку, смужку, а з часом контур бажаного сюжету. Раніш майстри заливали ангоб в роги (всередині ріг порожній, залишається зробити виливний отвір на кінці і можна малювати). Далі я з подивом дізнався, що при розписі по глині непотрібен пензель, а також відсутній як такий принцип «мазку», глиняна смужка задає форму товщину лінії та контурність з послідуючою заливкою обведених площин іншими кольорами. Отже гончарюючи миску, горщик, таріль, або «набиваючи» кахлю, пласт або панно, знаходиш бажаний сюжет, образ, стилізуєш його, переносиш на сиру роботу та відповідно до згаданих вище принципів розписуєш. Важливе і принципове в розписі по глині – це відсутність занадто дрібних деталей, формування образу відбувається один раз без помилок та правок і одразу повинна вирішуватись композиція, сюжет і характер роботи (жодних перемальовувань та витирань гумкою). Колись для мене це стало несподіванкою. В глині є ще такий нюанс, як одночасне, миттєве схоплення монументальності образу
бажаної роботи. Якщо взявся – роби до кінця, бо існує сувора диктовка матеріалу. Людина почекає, глина ні. Так само і в гончарстві та ліпленні. Через ці моменти розпис по глині для деяких незручний та в принципі цим складний й досить кропіткий. Тим і унікальність цієї техніки.
Важлива деталь стилізації в кераміці – це її умовність, для мене чимось нагадує дитячі народні образи з казок і повна відсутність „мультяшності” – головного «ворога» «наївного» розпису. Образ викривлюється й спотворюється, замість його декоративного перетворення в стилізовану, наприклад, тварину або птаха (створення образу з декоративних елементів, частин, символів, які і формують його).Улюблені мої мотиви це малювання птахів. Стилізувати образ птаха моє найулюбленіше заняття. Малювати диво-риб, сомів, зміїв, і звісно мисливців на них – вправних козаків. Створюю на тарелях образи коней, оленів, вовків або зовсім казкових істот драконів, водяників та багато іншого. Все й не порахувати фантазія є самі побачите –на моїх роботах. Використовую яскраво-зелену, смарагдову гаму. В накопичуванні та створенні цих образів і є сутність українського малярства – вища мета художника та ще один крок до формування авторського стилю розпису.
Ще одна техніка розпису по глині це – «фляндрівка», дійсно автентична, українська техніка розпису по глині. В прикордонних з нами країнах існують схожі елементи, але свого повного, потужного розквіту фляндрівка отримала саме тут в Україні. Принципи її створення нескладні, але досить дивні та не менш цікаві. Складною цю техніку робить ідеальна підготовка матеріалу (сушка тарелі або іншого посуду) і підбір кольорової гами і схеми-композиції роботи (все в голові, ніяких ескізів не може бути тільки загальна, уявна картина), ну і швидкість виконання – глина швидко підсихає. Принцип-схема така (дивіться відео фрагмент): на попередньо залитий ангобом фон наносяться геометричні лінії по спіралі, а на них в певному порядку наносяться краплі ангобом іншого кольору, вони стікають до центру роботи створюють дивну геометричну картинку-візерунок, як павутиння. Краплі ангобу повільно тягнуть за собою всі попередньо нанесені лінії, утворюючи неповторний (навіть для майстра малюнок). Унікальність фляндрування, як техніки – її безпомилкове виконання. На таріль малюнок наноситься швидко і один раз. Невірний рух і роботу зіпсована. По висиханні, тарелі з розписом випалюють, покривають поливою і малюнок стає активний, яскравий. Прийомів у фляндруванні, з відомих мені, існують декілька. Це наприклад: «косичка», «курячий хвіст», «точкування», «хвилька», «безкінечник». Найцікавіше, що за своїм характером і композицією готовий фляндрований виріб (робиться виключно на крузі, або турнетці принципом обертання), дуже схожий на сонце. Можливо це й було головним сенсом виникнення цієї техніки – привнести в кожний дім в кожну сім’ю трішки сонця схованого в простій українській тарелі.
Майстрів розпису по глині та фляндруванню можна порахувати на пальцях рук, пальців ніг долучати немає потреби. Багато чого втрачено, відійшли майстри, які б могли розкрити інші схеми фляндрівки, підказати забуті техніки. Доводиться тепер самотужки створювати «велосипед». Відсутні елементи розпису та їх трактування. Нестача матеріалів фактично унеможливлює навчання й вдосконалення цієї техніки, бо закриті всі бази-заводи по виготовленню сировини. Вже і я відчуваю що втрачаю вправність через нестачу матеріалу й часу… Що буде далі?
